Фестиваль етнографічного документального кіно «ОКО» знову збирає валізку з фільмами та вирушає в кіноподорож. Першою країною, яку організатори відвідають у 2023 році в межах проєкту «”ОКО” Подорожує», стане Бельгія.
З 19 по 24 березня члени команди Міжнародного етнографічного кінофестивалю «ОКО» у складі директорки Тетяни Станєвої, технічного директора Яна Лелюка та директора з комунікацій Олександра Барона будуть в Брюсселі. В рамках показу «Подивись на Україну іншими очима!» вони продемонструють дві українські стрічки – «Місце сили» (реж. Тетяна Станєва) та «Своє» (реж. Мирослав Луцик). А ще організують фотовиставку під назвою «Різна Україна» (автор Олександр Барон) та влаштують благодійний базар патріотичних ручних виробів, на якому збиратимуть кошти для 88 окремого батальйону морської піхоти, що базується на Батьківщині кінофестивалю в місті Болград.
А 25-26 березня ці ж заходи відбудуться в Швейцарії у місті Цюрих.
Хостом першої події 19 березня стане Посольство республіки Болгарія в Бельгії, де представники болгарської діаспори зможуть подивитися фільм про українських болгар «Місце сили» й обговорити його безпосередньо з авторкою та членами знімальної групи.
Друга подія, призначена на 21 березня, відбудеться в Європарламенті. Там Тетяна Станєва виступить із промовою про війну в Україні, про перемогу, і права нацменшин. Мета директорки фестивалю – посилити підтримку України європейською спільнотою та зміцнити єдність у боротьбі проти агресора. Приводом для розмови стане короткометражний фільм «Своє» про наслідки війни й окупацію в Бучі, Ірпені та Бородянці навесні 2022 року.
«Це не війна України з росією, це війна світла з темрявою, свободи з кайданами, цивілізації з варварством, демократії з тоталітаризмом. Ми воюємо за свою ідентичність. Усі етнічні спільноти, весь народ України, весь світ мусить об’єднатись на боці світла, щоб побороти тьму. Міжнаціональний і міжкультурний діалог – потужна зброя у цій боротьбі за спільні цінності.
Якби всі любили своє та цінували й поважали чуже, інше, у світі не було б війн. Якби Україна та світова спільнота не були такими наївними щодо росії як агресора та уособлення зла, не було б цієї війни. Тепер наша спільна мета та задача – усіма можливими інструментами перемогти цього Голіафа, щоб вижити й зберегти своє», – каже режисерка.
24 березня відбудеться прощальна вечірка для болгарської та української діаспори й всіх охочих жителів Брюсселю під назвою «Так, Болгарія з Україною!». Під час заходу буде можливість поспілкуватися з членами команди «ОКО», поставити їм питання, подискутувати про війну, болі та надії України, роль етнічних спільнот, і зокрема болгарської діаспори, в Україні та у війні, висловити свою солідарність з українським народом. На вечірці виступить гурт AMPLICAN, а усі запрошені обов’язково станцюють спільне хоро єдності (традиційний болгарський танець).
Вже 25 березня Тетяна, Ян та Олександр попрямують до Цюриху. В програмі цього дня – демонстрація та обговорення стрічок «Своє» (реж. Мирослав Луцик) та «Терикони» (реж. Тарас Томенко).
На 26 березня запланований показ фільму «Місце сили» (реж. Тетяна Станєва) та невелика дискусія.
Протягом цих двох днів також відбудеться благодійний базар та фотовиставка «Різна Україна» Олександра Барона.
Фільму «Місце сили» (реж. Тетяна Станєва) – історія самої режисерки. Живучи на чужині, в мегаполісі, далеко від батьківської хати уродженка унікального болгарського села Криничне, що в Болградському районі на Одещині, повертається додому, до свого народу, де її корені та сила, де голос пращурів, заглушений глобалізацією та урбанізацією, кричить до неї через пам’ять старожилів.
Стрічка «Своє» (реж. Мирослав Луцик) – фільм про повномасштабну війну, яка починаючи з 24 лютого 2022 року повністю змінила життя всіх українців. Постало питання про виживання та збереження культури й незалежності всього народу. У фільмі використано кадри, зняті в окупованих Бучі, Ірпені та Бородянці, що знаходяться в передмісті Києва, показано жахливі наслідки війни, а також кадри про те, якою була Україна до російської навали.
Фільму «Терикони» (реж. Тарас Томенко) – теж про війну росії проти України. Насті було десять, коли ракета, випущена російськими терористами в новорічну ніч, назавжди змінила її життя. Ракета забрала в дівчинки батька та зруйнувала їхній будинок. Школа Насті знаходиться лише за 500 метрів від лінії фронту. Війна стала буденністю. Просто частина ландшафту. Єдиний засіб для виживання родини Насті – це металобрухт, який вони збирають під обстрілами. Сені сім років. Він першокласник. За сім років свого життя він бачив сім років війни та жодного дня миру. Сеня любить залазити на купу кісток, щоби споглядати захід сонця. Його вітчим копає могили, щоби заробити грошей на новий костюм і рюкзак для Сєні. Це фільм про дітей, які живуть у зоні бойових дій в Україні.
Більше про «ОКО»:
Сайт фестивалю: https://www.okofilmfest.com.ua/
Фейсбук: https://www.facebook.com/OKO.Ethnographic.Film.Festival
Ви можете зв’язатися з нами особисто:
Директорка фестивалю Тетяна Станєва https://www.facebook.com/skytanya
Програмна директорка Олена Рубашевська https://www.facebook.com/directlena
Е-мейл: okofilmfestival@gmail.com
