27 лютого 1932 року набула чинності постанова IV позачергової сесії Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету XII скликання про утворення Одеської області. До її складу тоді увійшли чотири міста обласного підпорядкування – Одеса, Кропивницький (Зінов’ївське, Кіровоград), Миколаїв, Херсон та 46 районів.
Фактичним завершенням організаційного оформлення керівних установ нової адміністративно-територіальної одиниці стала Перша обласна партійна конференція 27-30 травня 1932 року, в рамках якої було затверджено: склад обласного комітету КП(б)У, склад ревізійної комісії і обласної контрольної комісії – протокол, склад, стенограма 1 Обласної конференції, фото секретарів, план (карта) Одеської області. У 1932 році в промисловість Одеської області була представлена машинобудуванням, суднобудуванням, виробництвом будматеріалів, деревообробною, текстильною, хімічною і харчовою промисловістю. В Одесі діяли такі підприємства як канатний завод, джутова фабрика, Одеська сукняна фабрика, що належали до текстильної промисловості, завод Жовтневої революції, Одеський завод Марті, що належали до металообробної промисловості, Одеський завод шампанських вин, підприємства харчової промисловості м. Одеси.
У районах області харчову промисловість представляли фабрики кустарного типу, за винятком трьох великих цукроварень. У 1932 році на території Одеської області працювало 89 МТС.
У 1937 році було споруджено новий залізобетонний водовід Дністер-Одеса, побудована нова насосна станція. Розширилася каналізаційна мережа в робітничих та курортних районах Одеси.
Значного розвитку у 30-40 роках набула сільськогосподарська наука. На базі Одеської сільськогосподарської станції було створено Український генетикоселекційний інститут, на базі виноробної дослідної станції – Український науководослідний інститут ім. В.Є. Таїрова.
У 1932 році в Одесі відкрили першу в Україні музичну школу-десятирічку ім. П. Столярського. З успіхом працював всесвітньовідомий театр опери і балету, Одеський цирк, звукове кіно.
На Одещині напередодні війни діяло 20 науково-дослідних інститутів. Тоді ж Одеська область стала одним з найважливіших наукових центрів України. Вищі наукові заклади: Одеський Державний університет, Інститути: Педагогічний, Медичний, Індустріальний, Інженерів водного транспорту, Німецький, Водного транспорту.
У жовтні 1937 року Одеська область зменшилася через утворення Миколаївської області, у січні 1939 року у зв’язку зі створенням Кіровоградської області.
З початком Другої світової війни 55 тисяч одеситів вступили до народного ополчення та до винищувальних батальйонів. З 5 серпня 1941 року протягом 73 днів радянські війська та населення Одещини героїчно відбивали наступ німецько-фашистських та румунських військ. Чорноморський флот забезпечував морське сполучення і прикривав Одесу з моря. Населення Одеси мужньо переносило тягар облоги – систематичні нальоти ворожої авіації та артилерійські обстріли, нестачу продовольства, медикаментів. У цих важких умовах жодного дня не припинялася робота фабрик та заводів.
10 квітня 1944 року місто Одеса було звільнено Червоною Армією від німецькорумунських окупантів.
Після війни на території Одеської області також відбувалися значні адміністративнотериторіальні зміни. Постановою Президії Верховної Ради СРСР від 30 березня 1944 року Миколаївська область була розділена на Миколаївську і Херсонську, у зв’язку з чим від Одеської до Миколаївської області відійшли райони: Арбузинський, Благодатненський, Братський, Вознесенський та Веселинівський.
У роки першої післявоєнної п’ятирічки в області активно розвивалося промислове виробництво. Поряд з відбудовою та реконструкцією старих підприємств виникли нові великі заводи: автоскладальний, «Поліграфмаш», фрезерних верстатів ім. Кірова, консервносоковий, вітамінний. У той час Одеса стала одним з центрів вітчизняного машино- і верстатобудування. Провідною галуззю обласного центру стала також хімічна промисловість.
Післявоєнна п’ятирічка стала другим народженням Чорноморського пароплавства, тоннаж якого за роки війни зменшився втричі. На кінець першої післявоєнної п’ятирічки промисловість Одещини перевищила довоєнний рівень. Стрімко відновлювалась культурна, наукова діяльність. Завдяки трудовому прориву відбудовувалися підприємства, заводи, заклади охорони здоров’я, школи та дитячі садки, будинки.
У лютому 1954 року у зв’язку з ліквідацією Ізмаїльської області до Одеської області були приєднані райони: Арцизький, Болградський, Бородинський, Кілійський, Лиманський, Новоіванівський, Ренійський, Саратський, Старокозацький, Суворівський, Тарутинський, Татарбунарський, Тузлівський та міста Ізмаїл, Вилкове, Білгород- Дністровський.
У 1960 році Одеська область складалася з 31 району. За наступні десятилітня в регіоні активно розвивали роботу морських портів, промислових заводів, економіка Одещини вийшла на стабільний рівень.
У наш час область є лідером в аграрному секторі, тут розвивається туристичний, культурний та наукові напрямки.
Станом на 2024 рік до складу Одещини входять 7 районів, 19 міст, 33 селищ міського типу, 23 селища, 1099 сіл.
Попри те, що регіон знову зазнає значних руйнувань через повномаштабну війну ворога, кожен день його мешканці працюють над захистом та відновленням Батьківщини.