9 березня 2026 року біля пам’ятника Тарасу Шевченку на площі його імені в Арцизі відбулося урочисте зібрання, присвячене 212-й річниці від дня народження Великого Кобзаря. Подія об’єднала мешканців міста різного віку, які прийшли вшанувати пам’ять митця, що став символом української душі та голосом правди.
На початку заходу ведучі нагадали про життєвий шлях Шевченка: «Він народився кріпаком — а став пророком. Він зазнав заслання — але не зрікся України. Він мріяв про вільну державу — і ця мрія сьогодні живе в кожному з нас». Слова Кобзаря стали дороговказом для багатьох поколінь українців, а сьогодні звучали особливо пророчо, нагадуючи про важливість свободи, гідності та боротьби за державність.
Особливу увагу присутніх привернула промова директора Арцизької школи №1 Євгенії Мітрієвої. Вона наголосила на величезному внеску Тараса Шевченка в українську культуру та національну свідомість, зазначивши, що його ідеї живі і сьогодні, формуючи моральні орієнтири молодого покоління та надихаючи на активну громадянську позицію.
Після цього присутні схилили голови у хвилині мовчання за всіма захисниками та захисницями України, а також за мирних людей, які віддали життя за рідну землю. «Коли він закликав: “Борітеся — поборете!”, це були не просто слова. Це був заповіт», — наголосили ведучі.
Захід продовжився поетичними композиціями. Ганна Кашуба прочитала вірш «Світає, край неба палає», Даша Маслова — «Зоре моя вечірняя», а Дар’я Остапчук — «Садок вишневий коло хати». Поезія Шевченка оживала у голосах юних читців, нагадуючи, що його слово не втратило сили навіть через століття.
Ведучі підкреслили, що творчість Кобзаря — це живий діалог поколінь: у ній звучить біль поневоленого народу, непохитна віра у справедливість і глибока любов до України. Його твори стали моральним компасом, його правда — внутрішнім стрижнем, а віра у незалежну Україну — опорою для всіх нас.
На завершення урочистостей прозвучали слова вдячності Великому Кобзарю: «Ми вклоняємося пам’яті Тараса Шевченка. Ми дякуємо за слово, що стало силою. За правду, що не зламалася. За мрію, що продовжує жити. І поки звучить його поезія — живе народ. Живе пам’ять. Живе Україна. Слава Україні!»
