Татарбунарський «бібліомайданчик»: на Івана, на Купала (історія, звичаї) (фото)

15:35, 06 июля 2017

У середу, 5 липня, гарна погода ласкаво запрошувала всіх бажаючих на літню альтанку татарбунарського бібліомайданчика. За короткий термін існування це місце стало улюбленим для багатьох татарбунарців.

7 липня ми святкуємо Різдво Івана Предтечі і Хрестителя Господнього. А ще — свято Купала — найколоритніше та найцікавіше свято, яким закінчується літній сонячний цикл календарних дохристиянських свят. За народним звичаєм, цього дня молодь зі співами й жартами прямує до води, розкладає вогнища й танцює навколо них. Люди вірять, що ніч на Івана Купала розкриває багато таємниць.

Татарбунарська центральна районна бібліотека не змогла не долучитися до святкування Івана Купала, організувавши «бібліомайданчик» на однойменну тему. Краса і неповторність свята літнього сонцевороту була представлена виставкою-інсталяцією «Ой, на Івана, ой, на Купала». Різноманіття та індивідуальність вишитих суконь, які люб’язно надала бібліотеці майстриня Оксана Попова, привертали увагу представниць прекрасної половини людства. Презентуючи книги з виставки та флаєри «Магічне свято Івана Купала», бібліотекарі розповідали про купальські обряди, звичаї, традиції та прикмети.  Майстер-клас «Чарівність купальського вінка» дав змогу пізнати всі секрети плетіння вінків, адже купальський віночок — це не просто окраса, а й оберіг, «знахар душі», бо в ньому криється така чаклунська сила, що, кажуть, болі знімає та волосся береже. У купальські віночки впліталося багато різних квітів, і кожна квітка щось символізувала. Саме з польових квітів, які завчасно назбирали бібліотекарі, дівчата сплели свої віночки, а хто не знав, як це робиться, мав чудову нагоду повчитись, взявши участь у майстер-класі.

Вінки із квітів останнім часом користуються неабиякою популярністю. Витративши небагато часу і зусиль, можна зробити стильний аксесуар своїми руками. На „бібліомайданчику” було багато бажаючих сфотографуватися у гарних вишитих сукнях та з барвистими віночками.

Поки плелися прикраси, тривала пізнавальна бесіда «Звичаї та традиції дня Івана Купала», під час якої присутні дізнались про те, що Свято Івана Купала  — одне з найпопулярніших свят серед молоді. Святкування зазвичай починалося напередодні  ввечері. Наші пращури вірили, що в ніч на Купала літо одружується із зимою. Тому молодь збиралась біля озера чи річки і робила опудала Купала — уособлення літа— і Марени — зими. Пізніше ці опудала топили в річці. Таким чином їх шлюб благословляла вода. Наші предки в цей день вибирали собі пару та вірили, що спільне життя буде довгим та щасливим.  Також на Івана Купала перестрибували парами через вогнище. Якщо в стрибку хлопець і дівчина не розмикали рук, то їхня любов справжня і вони завжди будуть разом.

Також у народі мовили, що в ніч на Купала дерева переходять із місця на місце й шумом гілля розмовляють між собою. Щоб їх зрозуміти, потрібно знайти цвіт папороті. За легендою, вона квітне лише раз на рік. А шукати квітку потрібно опівночі самому. Цвіт папороті також наділяє вмінням бачити заховані скарби. Проте щастя він може принести лиш тій людині, яка його знайшла.

Також на Купала дівчата ворожили. Кожна молодиця плела собі вінок, потім опускала його на воду. Якщо вінок пливе добре — дівчина скоро вийде заміж, якщо крутиться на місці — лишиться самотньою довіку. Коли ж вінок відпливе й пристане до якогось берега, звідти дівчині слід чекати судженого.

Народні повір’я, традиції і обряди — це відлуння давнини, відгомін вірувань наших предків, це те, що нерозривно нас пов’язує з минулим. Вони є живильним бальзамом для наших душ та цілющою, потужною енергією, яка заряджає нас для майбутнього життя. Можливо, і нам слід дотримуватися обрядів та звичаїв наших пращурів, щоб мати змогу поринути в містичну ніч, яку так любили наші прабатьки.