Для кожної країни прапор – символ її суверенітету і єдності нації, уособлення її могутності і незалежності. У всі часи державний прапор – священний. За нього віддавали життя і проливали кров. Повага до прапора – це повага до свого народу, його коріння і традицій.
За останні часи наш прапор набув сакрального значення. Він став маркером свободи, межею, що відділяє світло від темряви, добро від зла.
В окупації та полоні він – наша надія. Загортаючись у прапор, як у броню, ми йдемо на танки окупантів. Разом з дитячими малюнками кладемо його до серця як оберіг…
Святкування Дня Державного Прапора України уАрцизькій громаді розпочалося з урочистої церемонії підняття Державного Прапору України.
Почесне право підняти Державний Прапор України надається командиру роти охорони І відділу Болградського РТЦК та соціальної підтримки, заступнику командира 34 механізованого батальйону з бойової підготовки 57 механізованої бригади, майору Кальчеву Олександру Дмитровичу.
Хвилиною мовчання присутні вшанували пам’ять військовослужбовців нашої громади, які стали на захист рідного краю і полягли в жорстоких боях з російською ордою:
- солдата – Гойко Євгена Юрійовича, загинув під м. Бахмут Донецької області
- старшого водія – Гранчара Миколу Петровича, загинув у с. Богданівка Бахмутського району Донецької області
- солдата – Григор’єва Юрія Андрійовича, загинув у м. Мар’їнка Донецької області
- матроса – Дехтеренко Богдана Григорійовича, загинув у с. Старомайорське Волноваського району Донецької області
- головного сержанта – Додон Віталія Івановича, загинув у м. Мар’їнка Донецької області
- молодшого сержанта – Дубового Сергія Івановича, загинув у н.п. Велика Новосілка Волноваського району Донецької області
- старшого водія гранатометника – Дудку Миколу Миколайовича, загинув у м. Миколаїв
- молодшого сержанта – Кісеолар Сергія Захаровича, загинув у н.п. Нова Кам’янка Бериславського району Херсонської області
- стрільця – Колісниченко Дмитра Олександровича, загинув у н.п. Оріховка – Василівка Бахмутського району Донецької області
- матроса, оператора – розвідника – Котович Ігоря Олександровича, загинув у н.п. Мар’янка, Покровського району,Донецької області
- старшого сержанта – Пелєван Василя Григоровича, загинув у с. Селидове Покровського району,Донецької області
- солдата – Цуканова Юрія Геннадійовича, загинув у с. Новомихайлівка Донецької області
- солдата – Чумаченко Євгена Олександровича, загинув у с. Славне Мар’їнського районуДонецької області
- солдата – навідника – Шевченко Олександра Миколайовича, загинув у н.п. Мар’янка Донецької області.
Наші воїни – приклад безмежної любові до країни й нашого народу, мужності і героїзму. Приклад, як треба любити свій народ, свою землю.
Ми пишаємось нашими героями, пишаємось нашим прапором, який є символом перемоги над лютим ворогом.
Під час заходу Арцизький міський голова Сергій Парпуланський вручив Подяки від Арцизької міської ради за мужність і героїзм, стійкість та відвагу, відданість військовому обов’язку та українському народові, віру в побратимство та жертовність, виявлені у боях за нашу Україну , та з нагоди Дня Державного Прапора України:
- Заступнику командира 34 механізованого батальйону з бойової підготовки 57 механізованої бригади, майор Кальчеву Олександру Дмитровичу.
У жовтні 2022 року частина 34 механізованого батальйону на чолі з Олександром Дмитровичем отримали завдання форсувати річку Інгулець з подальшим звільненням населеного пункту Дави́дів Брід Бериславського районуХерсонської області та просуванням вглиб території, захопленої ворогом. Після звільнення населеного пункту 4 жовтня 2022 року при переслідуванні противника Олександр Дмитрович разом із побратимами у лісосмузі потрапив під мінометний обстріл, де отримав осколкове поранення. Був евакуйований до медичного закладу м. Одеса на лікування.
- Старшому солдату – Авер’янову Олександру Денисовичу. Зустрів війну, будучи на службі за контрактом 95 окружної десантної штурмової бригади у м. Горлівка на посаді навідник – оператор. Брав участь у боях за м. Горлівка Донецької області, міста Ізюм та Кам’янка, містечко Довгеньке Харківської області. Саме під м. Довгеньке отримав важке поранення руки, ноги, сонної артерії. Тривалий час лікувався. Лікарі не дозволили повернутися до десантно-штурмових військ, але, враховуючи значний досвід військової справи, Олександра Денисовича призначили на посаду бригадного інструктора з бойової підготовки 115 механізованої бригади м. Куп’янськ, де він готує бійців до штурмових дій . Зараз – у відпустці.
- Гранатометнику ІІІ взводу, солдату – Боканча Микиті Михайловичу. Воював під м. Бахмут, разом із товаришами затримав контратаку противника, відбили її, але отримав поранення в голову. Знепритомнів, проте згодом отямився. Стікаючи кров’ю, евакуювався сам і допоміг товаришеві.
- Кулеметнику окремого 68 батальйону, молодший сержант – Тельпіс Павлу Петровичу. Із січня по березень 2023 року відбивав разом із побратимами наступ російських військ на Авдіївському напрямку, брав участь у кампанії по звільненню Херсонщини. Виконуючи завдання командування, не зважаючи на неймовірні болі в спині та ногах, зорієнтувавшись на місцевості по природним прикметам, допоміг побратимам вночі дістатися до бліндажу, що не дало ворогу визначити наших воїнів і знищити їх. Отже, врятував усіх від можливої загибелі.
- Командиру 1 відділення 2 взводу 28 бригади, старшому сержанту – Колесник Володимиру Івановичу. Відбивав разом із побратимами наступ російських військ на Авдіївському напрямку, фактично відбивав атаку рашистських танків, також брав участь у кампанії по звільненню Херсонщини.
Після урочистого підняття прапору представники духовенства, громадськості, місцевої влади, військовослужбовці урочистою ходою вирушили від міської ради до центральної площі міста – Соборної площі з синьо-жовтим стягом.
В цей час вулицями міста стартував велозабіг учнівської молоді. Діти разом з працівниками освіти проїхали міськими вулицями. Велосипеди були прикрашені прапорами та синьо-жовтими кульками, що надало святкового настрою всім громадянам, які зустрічали велосипедистів біля своїх осель.
І на завершення – з центральної башти Соборної площі розвіявся 30-метровий синьо-жовтий прапор України.
Державний прапор – це наш історичний дух, наша совість і незламність, це – вічно жива пам’ять про героїчне минуле і не менш героїчне сьогодення. Із ним ішли й сьогодні йдуть у бій, за нього віддавали і віддають своє життя, тому що наш прапор це – гордість, слава і велич нації. Нехай наш прапор завжди гордо майорить над Україною та буде надійним оберегом у всіх наших справах та помислах!
