Щороку на початку весни український народ вшановує свого безсмертного пророка – Тараса Григоровича Шевченка. 9 березня Украиїна відзначила 203-ю річницю від дня народження Великого Кобзаря, а 10 березня – 156-у роковину смерті.
Життя Великого Кобзаря є прикладом свідомого вибору людини, яка обрала нелегку, сповнену випробувань і боротьби дорогу служіння рідному народові. Тарас Григорович Шевченко прожив лише 47 років. З них 34 роки провів у неволі: 24 роки – під ярмом кріпацтва і понад 10 років – у найжорсткіших умовах заслання. А решту – 13 “вільних” років перебував під невсипущим наглядом жандармів.
Для нас Тарас Шевченко – символ чесності, правди і безстрашності. Творчість Шевченка стала духовною основою формування сучасної української нації. Для українців усіх наступних поколінь він є потужним джерелом національної свідомості, символом України. Його думи, вірші, пісні зігріті гарячою любов’ю до Батьківщини, пройняті щирою ненавистю до ворогів і гнобителів нашого народу.
«Шевченківські дні» в Саратському районі розпочалися з урочистого мітингу та покладання квітів до пам’ятника Кобзарю в селищі Сарата, розповіли в секторі комунікації Саратської РДА. У заходах узяли участь керівництво району – в.о. голови райдержадміністрації Переправка Ю.П. та заступник голови районної ради Небога О.І., Саратський селищний голова Негодяєв А.Л., працівники органів влади, установ та організацій, учнівська молодь, представники політичних партій і громадських організацій, військовослужбовці, учнівська молодь та жителі селища.
У ході поетичного флеш-мобу у виконанні вихованців дитячого садка, учнів міської школи-гімназії, ведучих свята, поета-переселенця Івана Захарченка та громадської активістки Вікторії Іожиці прозвучали відомі вірші та уривки з поем Тараса Шевченка. Крім того, урочистості супроводжували записи пісень на вірші Кобзаря – «Реве та стогне Дніпр широкий», «Думи, мої думи мої», «Заповіт».
Шевченко – явище велике й вiчне. Волею iсторiї вiн ототожнений з Україною i має продовження в самому існуванні нашої держави. Вiн живе й розвивається в часi, вбираючи в себе новi днi i новий досвiд народу, вiдзиваючись на його новi болi й виклики. Саме тому Шевчкенко є актуальним завжди – навіть через півтора століття після його смерті твори, написані Великим Кобзарем, хвилюють, навчають, тривожать наші душі.