Нещодавно експерт Центру оборонних стратегій Віктор Кевлюк у своєму дописі в Фейсбук поділився серйозною проблемою: в Україні недостатньо хороших спеціалістів робітничих спеціальностей.
«Щоб зробити макет нової башні під кулемет ДШК стали шукати токаря. Але виявилося, що шукати треба ТОКАРЯ. І таких майстрів (щоб руки потрібним кінцем були в правильне місце під’єднані) в Рівненській області відшукали аж 2. ДВА. Його Величність Токар зробив те, що ми просили, без черги (там черга, як зясувалося, – на півроку запис). І 14-а бригада на війноньку поїхала, а не пішла», – написав Кевлюк.
Не є новиною, що наші захисники потребують і технічної допомоги. Для прикладу, нагадаємо вам історію з ПЗРК «Іглою», коли одеські волонтери винайшли спосіб використовувати зброю вночі, і тепер вона також захищає нашу область від нічних атак агресора. Або волонтери з Одеси, які винайшли більш швидку та економну методику вироблення буржуйок військовим на передову. Складно уявити скільки ще простих рішень для складних питань зможуть винайти представники недооцінених суспільством професій.
«Хто бачитиме пана Лісового, скажіть йому, що ліцеї-коледжи-Фаріон-юристи-менеджери Перемогу не особо наближають, а ось пару сотень токарів-слюсарів-фрезерувальників-зварювальників – ще й пак! Зверніть увагу на профтехосвіту, пане міністре», – пише Віктор Кевлюк
Про ситуацію з професійно-технічними спеціальностями в Ізмаїлі ми вже якось писали влітку. Тоді директор Дунайського центру професійної освіти (колишньої «Дев’ятки») Наталія Костусєва вже згадувала про наявність негативно-упередженої думки щодо таких професій:
«По-перше, нашу країну потрібно відбудовувати. А взагалі робітничі професії були і в мирний час дуже затребувані, у воєнний час тим паче. Без робітничих професій в нас немає країни. Наші учні є тим шаром робітників, які дозволяють нам комфортно жити взагалі. Багато хто вважає, що ці професії не такі престижні, як, наприклад, економіст або юрист. Жоден економіст, або юрист без кухаря, без електромонтера буде почувати себе дуже погано».
Окрім того, непопулярність робітничих спеціальностей вона пов’язала з економічним аспектом.
Проте, якщо переглянути пропозиції на ринку праці таких платформ пошуку роботи, як Work.ua, або robota.ua , то можна впевнитись, що заробітна плата представників цих професій подекуди не дуже відрізняється від, наприклад, заробітної плати згаданого юриста чи економіста. Наприклад, за статистикою Work.ua, токар в Україні в середньому заробляє 20 тисяч гривень, слюсар – 19 тисяч гривень, фрезерувальник – 20 тисяч гривень, зварювальник – 22,5 тисячі гривень. Тим часом як економіст та юрист у середньому заробляють 18 тисяч гривень. Однак, слід враховувати, що такі робітничі професії зазвичай є більш небезпечними та виснажливими, що з фінансової точки зору часто ніяк не компенсується.
З питанням про ситуацію з професійно-технічною освітою Одеської області журналістка інформаційної агенції «Юг.Today» звернулася до директора департаменту освіти і науки Одеської обласної військової адміністрації Олександра Лончака.
За інформацією Олександра Лончака, в нашій області наразі функціонує 27 закладів професійної освіти державної форми власності.
Загалом у цьому році на область було виділено 3744 бюджетних місць, серед яких 260 на професії токаря, слюсаря-ремонтника та зварювальника. Нагадаємо, що до складу Одеської області входить 91 територіальна громада та 1173 населених пункти. Цьогорічний випуск становив 5334 осіб, 2% від якого (119 осіб) отримали дипломи за освітньо-кваліфікаційним рівнем «фаховий молодший бакалавр».
Олександр Лончак також зазначив, що планується зменшення поруч розташованих закладів, які навчають однаковим спеціальностям, а замість того – створення багатопрофільних центрів професійної освіти. Як пояснив посадовець, такі заходи впроваджуються для того, щоб зміцнити матеріально-технічну базу, кадровий склад та раціонально використовувати фінансові ресурси.
Вже сьогодні професійно-технічна освіта долає один зі стереотипів: «Професії не для дівчат». Таким чином за професією «Токар. Електрогазозварник» навчається 36 дівчат в Одеській області, «Тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва» – 22 дівчини, «Монтажник санітарно-технічного устаткування. Електрозварник ручного зварювання» – 17 дівчат, «Слюсар з ремонту колісних транспортних засобів» – 9 дівчат, «Електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування» – 8 дівчат, «Токар, моторист (машиніст)» – 6 дівчат.
Подолання зазначених стереотипів наразі є важливим задля блага всієї України, а особливо – наших військових, які потребують допомоги таких спеціалістів. І з часом, особливо в умовах воєнних дій, така потреба зростає в рази. На жаль, такі рекламні проєкти, як, наприклад, комунікаційна кампанія «Все працює завдяки нам» від Міністерства освіти і науки України, не досягають великої кількості українців. Однак, ми сподіваємось, що виведення статусу робітничих професій на новий серйозний рівень стане одним з головних пріоритетів як Міністерства освіти, так і більш локальних органів влади.
«Перед Україною після війни стоятиме серйозний виклик – відбудова країни. І на сьогодні нашими фахівцями проводиться величезна робота по відновленню будинків, доріг, об’єктів інфраструктури та інше. А професійна освіта – це та ланка освіти, яка найшвидше може реагувати на вимоги ринку праці», – висловився директор департаменту освіти і науки Одеської ОВА.