Щороку у березні ми святкуємо міжнародне жіноче свято. Але з приводу того, ким, коли і з якої нагоди воно було обране саме 8 березня — існує декілька версій.
Ще у стародавньому Римі існував жіночий день, який відзначали матрони — заміжні вільно народжені жінки. У цей день вони отримували від своїх чоловіків подарунки, були оточені любов’ю і увагою. Рабині теж отримували подарунки, а також з дозволу господинь вони мали право у цей день відпочивати. Римлянки, одягнені в гарний одяг, із запашними вінками на головах, ходили в храм богині Вести — хранительки домашнього вогнища. Достеменно невідомо, коли саме відзначався жіночий день у стародавньому Римі, проте історія зафіксувала шанобливе, любовне й турботливе ставлення тогочасного суспільства до жінок — носительок материнського начала. Навряд чи є прямий зв’язок в історії святкування 8 Березня з давньоримським жіночим днем, але, погодьтеся, сучасний варіант дуже його нагадує.
Є припущення, що це свято було започатковане в Нью-Йорку, де 8 березня 1857 року робітниці швейних і взуттєвих фабрик зібралися на маніфестацію “марш порожніх каструль”. Вони вимагали скорочення робочого дня до 10 годин, сухі робочі приміщення, зарплату на рівні тієї, яку отримували чоловіки (того часу жінки працювали по 16 годин на добу, на відміну від чоловіків, які домоглися 10-годинного робочого дня). Тоді на підприємствах США масово виникали профспілкові організації, а після маніфестації 8 березня 1857 року утворилася ще одна, і вперше її членами стали жінки.
Інші джерела стверджують, що за свої права боролися тоді не текстильниці з Нью-Йорка, а … повії, які пройшли по Манхеттену з вимогою, щоб матросам видали зарплатню, бо ті вже не мали чим платити за інтимні послуги і добряче заборгували повіям. Маніфестацію поліція розігнала, у хід були навіть пущені шланги з брудною крижаною водою, однак галасу жінки наробили неабиякого. Цю подію, кажуть, в ті часи навіть назвали «жіночим днем».
У 1909 році Жіночий день знов був відзначений маршами і страйками жінок. А 1910 року, на 2-й міжнародній конференції соціал-революціонерок, що відбулася в Копенгагені, Клара Цеткін, натхненна діями “американських соціалістичних сестер”, запропонувала проводити подібні акції щорічно по всьому світу, розраховуючи пробудити в жінках тягу до свободи, рівності і братерства. Конференція, в якій взяли участь більше 100 жінок з 17 країн, гаряче підтримала цю пропозицію поіменним голосуванням, результатом чого стало виникнення Міжнародного дня солідарності жінок в боротьбі за економічне, соціальне і політичне рівноправ’я. Варто відзначити, що точна дата цього дня на тій конференції так і не була визначена.
Жінки багатьох країн приєдналися до боротьби проти злиднів, за рівноправність, за право на працю, повагу до своєї гідності, за мир. У 1911 році це свято вперше відзначалося 19 березня в Австрії, Данії, Німеччині та Швейцарії. Тоді більше мільйона чоловіків і жінок взяли участь в маніфестаціях. Крім права обирати і займати керівні посади, жінки домагалися рівних виробничих прав з чоловіками.
У тоді ще царській Росії день боротьби за права жінок вперше був відзначений1914 року. З початком Першої світової війни до вимог розширення громадянських свобод жінок додалася боротьба за припинення військових дій.
Після Жовтневого перевороту у вже радянській Росії згадали про американські події та ідеї Клари Цеткін, і, створюючи замість ідеологічно чужих свят свої, радянські, більшовики визначили 8 березня офіційно датою. Про весну, квіти і жіночність мови, звісно, не йшло: акцент ставився виключно на класовій боротьбі і залученні жінок до ідеї соціалістичного будівництва. Згодом це свято поширилося на усі країни соціалістичного табору, а в Західній Європі про нього благополучно забули. 8 травня 1965 року, напередодні 20-річчя Перемоги у Великій вітчизняній війні, Міжнародний жіночий день 8 березня в СРСР був оголошений неробочим днем. У газетах того часу 8 Березня називали “Днем огляду бойових сил робітниць і селянок всієї країни”.
Але є ще одна версія, яка говорить про те, що Клара Ейснер (у заміжжі Цеткін) була таємною прихильницею юдейської віри та великою шанувальницею головної героїні однієї з книг Тори — Книги Есфірі. Саме тому пов’язала жіноче свято з історією єврейського народу: легендою про царицю Естер (Есфір), якій присвячено щорічне свято Пурім, котрий за місячним календарем щороку випадає на різні дні березня. Це день, коли відважна і мудра цариця Есфір хитрістю врятувала іудеїв від знищення в 480 році до н.е., правда, ціною життя десятків тисяч персів.
Щоб там не говорили, які б версії не висували, а жіночий день боротьби і протестів згодом благополучно трансформувався для нас у свято весни і краси. У 1977 році ООН прийняла резолюцію № 32/142, у якій закликала всі держави проголосити відповідно до їхніх історичних і національних традицій будь-який день року Міжнародним днем прав жінок і миру, створювати сприятливі умови для викорінення дискримінації жінок і для їхнього повного й рівноправного залучення до соціального розвитку. Правда, в більшості держав, де його досі відзначають (Лаос, Непал, Монголія, Північна Корея, Китай, Уганда, Ангола, Гвінея-Бісау, Буркіна-Фасо, Конго, Болгарія, Македонія, Польща, Італія), це Міжнародний день боротьби за права жінок і міжнародний мир, тобто подія політичного і соціального значення. У Сирії 8 березня відзначають День Революції, а в Ліберії — День пам’яті полеглих.
