У дні перед зимовим рівноденням Сонце нашими пращурами вважалося особливо беззахисним, і Калита спускався на землю, щоб оберегти його від злих сил темряви. Саме тому Святий Андрій, який заступив місце бога Калити, став вважатися захисником і провісником людської долі, і саме тому ворожіння в ніч на Андрія (з 12 на 13 грудня) є традиційним серед українців, а, точніше, серед українок, адже цього вечора дівчата ворожили.
В ніч на Андрія можна спробувати дізнатися свою долю. За народними традиціями, всі сходилися до однієї хати ввечері 12 грудня, жартували, оповідали цікаві історії й грали в різні ігри, а в ніч з 12 на 13 грудня ворожили.
Такою хатою 13 грудня став Татарбунарський районний історико-краєзнавчий музей, де спільно зі студентками 1-го курсу Татарбунарського ПТАУ відбувалися чарівні дійства. Дівчата дізналися про історію свята, про найпопулярнішу забаву на Андрія з давніх-давен – гру у калиту. «Вигнавши» хлопців з хати, взялися за допомогою ворожінь дізнаватися, хто швидше за всіх вийде заміж і яким буде той самий наречений: рахували зернята, ворожили на пелюстках троянди, зі свічкою гадали на майбутнє тощо. За допомогою різних предметів вгадували, яку професію матиме майбутній чоловік.
Є безліч варіантів ворожінь на Андрія. Всі вони дозволяють доторкнутися до чогось містичного та невідомого, а також проявити фантазію. Адже важливо не те, що вийде в результаті гадань, а те, щоб у компанії дівчат було весело, а ворожіння стало гарним приводом просто зібратися разом.
Інна Найдьонова – Кіріяк