26 квітня 1986 року…
В історії нашого народу чимало скорботних дат, спогадів, які пронизують серце гострим болем. Одна з них – 26 квітня, коли над квітучим Поліссям здійнявся в нічне небо зловісний вогонь радіаційного вибуху. Чорною плямою стала на нашій блакитній планеті трагедія Чорнобиля. Ця біда назавжди залишиться у пам’яті людей як застереження того, що науково-технічний прогрес може приносити й гіркі плоди. Людство ще не знало техногенно-екологічної катастрофи таких масштабів.
Наслідки вибуху четвертого реактора Чорнобильської атомної сколихнули весь світ. В результаті аварії стався величезний викид радіоактивних ізотопів з активної зони реактора, які радіоактивною хмарою перенеслись на великі відстані.
26 квітня в районному історико-краєзнавчому музеї, який очолює Інна Найдьонова-Кіріяк, відбулася година пам’яті «Чорнобиль не має минулого часу» з учнями 8 класу ТНВК «Школа–гімназія». Діти ознайомилися з перебігом подій далекого 1986 року, хвилиною мовчання віддали пошану усім загиблим ліквідаторам наслідків аварії на ЧАЕС, переглянули короткі відео про ті події «Чорнобильська катастрофа. Хронологія подій», «Перші ліквідатори» та «10 жахливих фактів про аварію на Чорнобилі», дізналися, що на сьогоднішній день учасників ліквідації аварії на ЧАЕС, що мешкають у Татарбунарському районі, залишилося всього 30 чоловік.
Чорнобильська катастрофа фактично нездоланна, оскільки головним її наслідком є радіація, незрима й невідчутна, здатна діяти протягом тисяч років і на величезних територіях.
Чорнобильська біда надовго залишиться у нашій пам’яті. Ще чималий час ми будемо відчувати на собі її наслідки, ще довго чутимемо її дзвони. Вони лунатимуть за тими, кого вже немає, кого не стане завтра, хто заплатив за чиюсь помилку своїм здоров’ям чи життям.
